Прикметник як частина мови. Якісні, відносні, присвійні Прикметники
Прикметник – основна частини мови яка виражає ознаку або приналежність предмета (осінній день, батькова розмова) і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Прикметники змінюються за родами, відмінками, числами: • тихий голос, тиха розмова, тихе слово (рід); • тихого голосу (відмінок); • тихі розмови (число)
У реченні прикметники виступають означенням, а рідше – частиною іменного складеного присудка
За значенням прикметники поділяються на три групи: якісні, відносні, присвійні.
• Якісні прикметники виражають ознаку безпосередньо, яка може виражатися в більшій або меншій мірі: білий – біліший – найбіліший, добрий – добріший – найдобріший • Відносні прикметники виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється в більшій чи меншій мірі: сільський клуб (виражає місце), швейний цех (виражає призначення). Відносні прикметники виражають ознаки за відношенням до:
- матеріалу (глиняний, цегляний)
- часу (зимовий день, літні спогади);
- призначення (шкільний, столярний);
- національності (українські, польський);
- місця (степовий, полтавський);
Якісні й відносні прикметники відповідають на питання який? яка? яке?
Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині чи тварині і відповідають на питання чий? чия? чиє? (бджолина сім’я, Гордіїв щоденник)
Якщо прикметники вживаються в переносному значенні то вони переходять в розряд якісних: овеча вовна – присвійний овеча натура – якісний молочний кисіль – відносний молочне світло – якісний