Загибель Є. Коновальця і розкол ОУН У 1937 році в ОУН з розвідувальною метою проник радянський агент Павло Судоплатов. У 1938 році йому вдалося ліквідувати Є. Коновальця у Роттердамі (бомба була захована у коробці подарованих цукерок). Оунівці звинувачували один одного. Розпочалася боротьба за між окремими фракціями. У 1939 році відбулася конференція ОУН у Римі. Керівником ОУН обрали полковника Андрія Мельника. Але оунівці у Галичині не визнали обрання А. Мельника, висуваючи на керівну посаду кандидатуру Степана Бандери (той після початку ІІ Світової війни і загарбання Німеччиною Польщі був визволений гітлерівцями з тюрми). Однак і ця кандидатура не знайшла підтримки більшості. Тому у 1940 році ОУН розкололася на 2 ворогуючі організації: ОУН-Б (прибічники С. Бандери) і ОУН-М (прибічники А. Мельника).
С. Бандера і А. Мельник