Акт злуки УНР і ЗУНР 1919 року У той же час керівництво Західноукраїнської Народної Республіки послідовно заявляло про свій намір «злитися в одну велику державу з Української Народною Республікою». 22 січня 1919 року, у Києві, на площі біля Софіївського Собору, в присутності десятків тисяч людей, було урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР. ЗУНР стала вважатися західною областю УНР і отримала повну автономію (відтепер – ЗОУНР, тобто – Західна область УНР) і втрачала свої власні законодавчі та адміністративно-виконавчі органи влади. Євген Петрушевич ввійшов до складу Директорії УНР. Цей факт мав історичне значення: нарешті західні і східні території України були возз’єднані у єдину державу. Однак, це був скоріше формальний декларативний акт, своєрідна «заява про наміри», тому що:
- УНР не мала сил захищати ЗОУНР від поляків, а Директорія не хотіла розривати добре налагоджені відносини з польською стороною, сподіваючись на допомогу Польщі проти більшовиків;
- сама Директорія УНР через декілька днів була змушена покинути Київ в зв’язку з наступом Червоної Армії, а згодом – не контролювала значної території України;
- не збігалися принципи управління, окремо діяли й дипломати обох регіонів.